другий клас

1. n

1) секунда (міра часу); 60 seconds make one minute у хвилині 60 секунд

2) секунда (міра кута)

3) мить; момент

4) помічник, нижчий за рангом

5) (the second) друге число

6) друга людина, другий чоловік (що робить щось)

7) той, що одержав другий приз (другу нагороду, другу премію)

8) друга (не вища) оцінка (в англійських університетах)

9) pl товари другого ґатунку

10) pl борошно грубого помелу

11) другий клас (транспорту)

12) секундант (на дуелі, в боксі)

13) муз. втора, другий голос; альт

14) альпініст, що йде другим у зв'язці

2. adj

1) другий (числом)

2) другий (за часом), наступний

3) другий, інший, додатковий

4) повторний

5) другорядний, нижчої якості

6) ще один, подібний

7) додатковий, запасний

8) допоміжний

9) підпорядкований

10) нижчий за рангом

3. adv

1) по-друге

2) другим номером; у другій групі

4. v

1) підтримувати; допомагати

2) виступати на підтримку (пропозиції тощо)

3) бути секундантом (на дуелі, змаганнях)

4) військ. тимчасово відряджати

5) завдати ще одного удару

6) муз. співати партію другого голосу

* * *

1) ( the second) друге ( число); другий, друга людина

2) помічник

3) другий приз

4) секундант ( на дуелі); секундант ( бокс)

5) другий клас ( транспорту)

6) pl товар другого ґатунку; другосортна продукція; борошно грубого помелу

7) друга порція ( їжі); друге, друга страва

8) aвт. друга передача

9) альпініст, що йде другим ( у зв'язці)

10) мyз. секунда ( інтервал); втора

11) унів. ступінь бакалавра другого класу ( у Великій Британії)

1) секунда ( міра часу)

2) секунда ( міра кута)

3) мить, момент

1) другий ( числом)

2) другий ( за часом); другий, додатковий; другий, повторний; другорядний, підлеглий

3) інший, другий; ще один, подібний

4) додатковий; запасний

5) який поступається ( у чому-небудь); другосортний; допоміжний

6) second violin друга скрипка ( в оркестрі)

1) підтримувати; допомагати

2) бути секундантом на дуелі або в боксі

1) ( the second) друге ( число); другий, друга людина

2) помічник

3) другий приз

4) секундант ( на дуелі); секундант ( бокс)

5) другий клас ( транспорту)

6) pl товар другого ґатунку; другосортна продукція; борошно грубого помелу

7) друга порція ( їжі); друге, друга страва

8) aвт. друга передача

9) альпініст, що йде другим ( у зв'язці)

10) мyз. секунда ( інтервал); втора

11) унів. ступінь бакалавра другого класу ( у Великій Британії)

1) секунда ( міра часу)

2) секунда ( міра кута)

3) мить, момент

1) другий ( числом)

2) другий ( за часом); другий, додатковий; другий, повторний; другорядний, підлеглий

3) інший, другий; ще один, подібний

4) додатковий; запасний

5) який поступається ( у чому-небудь); другосортний; допоміжний

6) second violin друга скрипка ( в оркестрі)

1) підтримувати; допомагати

2) бути секундантом на дуелі або в боксі

1) турист, мандрівник

2) знев. бродяга, волоцюга

* * *

1) турист, мандрівник

2) презр. бродяга

1. n

1) екіпаж; карета

2) іст. поштова карета

3) зал. пасажирський вагон; амер. спальний вагон

4) туристський міжміський автобус

5) мор. капітанська каюта

6) розм. репетитор

7) спорт. тренер, інструктор

2. v

1) возити в кареті

2) їхати в кареті

3) готувати (натаскувати) перед екзаменом; репетирувати

4) займатися з репетитором

5) спорт. тренувати (ся), готувати (ся) до змагань

* * *

1) карета, екіпаж; icт. поштова карета

2) зaл. пасажирський вагон, розділений на купе

3) aмep. пасажирський вагон з сидячими місцями; aмep. другий клас ( у літаку)

4) ( туристичний) міжміський автобус

5) aмep. житловий трейлер; будинок на колесах; закритий автомобіль

1) cпopт. тренер, інструктор

2) репетитор

3) учитель, викладач; концертмейстер-репетитор

4) aвcтpaл. свійська тварина, яку використовують для принаджування диких

1) cпopт. тренувати, готувати до змагань; навчати; тренуватися, готуватися до змагань

2) aв. інструктувати льотчика по paд. під час нічних польотів

3) натаскувати до іспиту; займатися з репетитором, викладачем

4) розучувати партії зі співаками

1) другий клас ( у поїзді)

2) друга ( не вища) оцінка на іспитах

1) карета, екіпаж; icт. поштова карета

2) зaл. пасажирський вагон, розділений на купе

3) aмep. пасажирський вагон з сидячими місцями; aмep. другий клас ( у літаку)

4) ( туристичний) міжміський автобус

5) aмep. житловий трейлер; будинок на колесах; закритий автомобіль

1) cпopт. тренер, інструктор

2) репетитор

3) учитель, викладач; концертмейстер-репетитор

4) aвcтpaл. свійська тварина, яку використовують для принаджування диких

1) cпopт. тренувати, готувати до змагань; навчати; тренуватися, готуватися до змагань

2) aв. інструктувати льотчика по paд. під час нічних польотів

3) натаскувати до іспиту; займатися з репетитором, викладачем

4) розучувати партії зі співаками

1) другий клас ( у поїзді)

2) друга ( не вища) оцінка на іспитах

1) турист, мандрівник

2) презр. бродяга

ІСТОРІЯ ДІАЛЕКТИКИ - складова частина історії філософії. Найбільш розвинутою і цілком свідомою І.д. постає в європейській історії філософії. Діалектика відображає рухливий, динамічний спосіб життя. Тому навіть в Європі в застійні Середні віки вона відсутня і характеризує лише античність і Новий час Р. озвиток діалектики визначається розвитком філософії взагалі. Основних етапів останньої три: на першому переважає філософія пізнання, свідомості, розуму В. ін триває від античності до класичної нім. філософії включно. Відтоді починається другий етап - зближення духа з дійсністю, практичною позитивною діяльністю, на основі чого виникають позитивізм, марксизм, філософія життя В. 20-ті рр. XX ст. починається третій етап - філософії людини (філософська антропологія, екзистенціалізм, персоналізм тощо). На першому етапі бачимо дві всесвітньо-історичні форми діалектики - давньогрецьк. і нім. класичну. В першій наявні три її форми: стихійна натурфілософська діалектика (Геракліт, Піфагор, Емпедокл). Це - діалектика становлення, або діалектика мінливого, плинного світу явищ. Крайнім її виразом є релятивізм Кратила. Друга форма - діалектика як пошук істини засобом "питань - відповідей", маєвтика, діалог, звідки походить і сам термін "діалектика" (Сократ, сократичні діалоги Платона). Третя форма - логічна, або категоріальна діалектика як пізнання сутності речей (Платон, Аристотель, неоплатоніки Прокл, Порфирій, Ямвліх) Н. айбільш загальні здобутки античної діалектики - розкриття структури процесу становлення, єдності протилежностей, тріадичної будови світу. Перехідною є діалектика епохи Відродження (Кузанський, Бруно). Основний принцип тут - збіг протилежностей конечного і безконечного, мінімуму і максимуму (coinsidentia oppositorum). Цей принцип виник завдяки осмисленню досягнень математики, астрономії у поєднанні з протилежностями релігійного світогляду і з усвідомленням єдності земного і небесного світів. Специфіка нім. класичної філософії - в побудові систем діалектики, а не лише окремих ідей чи принципів, як було у попередників. Діалектика Канта викладена в його "Критиці чистого розуму" і концентрується у вченні про антиномії, суперечності, які позначають межі людського пізнання. Його діалектика негативна, це не теорія пізнання, а скоріше теорія незнання, його обмеженості. Позитивну діалектику розробив Фіхте в "Основах загального науковчення". Діалектика Фіхте - система суб'єкт-об'єктних відношень, одночасно пізнавальних і діяльнісних. Загальний зміст суб'єкта і об'єкта втілений у протилежних категоріях, об'єднання яких здійснюється за допомогою "синтетичного методу". Зовнішня форма методу подається структурою "тезис-антитезис-синтез". Поєднання змісту протилежних категорій робиться завдяки їх кількісній подільності. Шеллінг відкрив нову форму їх поєднання - взаємоперетворення протилежностей. Це був новий принцип діалектики, але загальної системи її він не створив. У філософії природи Шеллінг сформулював "всезагальний принцип полярності", а в філософії історії - діалектику свободи і необхідності, розбіжність цілей і результатів людської діяльності. Найбільш масштабна і глибока система діалектики втілена в "Науці логіки" Гегеля. Діалектика Гегеля - це філософська логіка, або система категорій, побудована діалектичним методом. Основні з них - буття, сутність, поняття. Рух категорій здійснюється від абстрактних до конкретних і виражає основні щаблі пізнання. Тому у вченні Гегеля має місце принцип єдності діалектики, логіки і теорії пізнання. Свою логіку Гегель будував як узагальнення всієї історії європейської філософії і на цій підставі розробив принцип співпадання історичного і логічного. Діалектика Гегеля завершує і нім. класичну, і всю попередню філософію, тобто весь етап філософії пізнання. На другому етапі наявні декілька різновидів діалектики: діалектика марксизму з основною ідеєю про непримиренність, антагонізм протилежніх класів, з яких один знищується в ході революції; цей принцип переглянутий "реформізмом" (Бернштейн, Каутський та ін.) і замінений принципом співробітництва класів в еволюції суспільства; ленінізм, який посилив в теорії і на практиці силу і гостроту антагонізму, спрямувавши його, в особі держави, проти всіх класів, усього народу. В практично-духовній сфері значною є діалектика К'єркегора, вчення про несумісність протилежних стадій життя особистості: естетичної (чуттєвої) і моральної та релігійної, по яких здійснюється сходження духовного світу людини. Звідси принцип діалектики К'єркегора "або-або" ("Entweder-oder" - один з основних його творів). Практично-духовний зміст має і трагічна діалектика Ліберта - про остаточну нерозв'язність антиномії існуючого і належного (ідеалу) в історичному процесі. Навпаки, в "діалектиці відмінностей" Кроче обмежує саме поняття протилежності, як різновид поняття відмінності. В межах "філософії людини" помітними є три концепції діалектики: екзистенціальна діалектика Сартра; негативна діалектика Горкгаймера і Адорно. Найновіша її форма розробляється в останні роки в межах філософії ноосфери. Її ядро складають глобальні протиріччя, а основна проблема - проблема існування людини на землі.

1. n

1) початок

2) (the first) перше (число)

3) перша людина

4) найвища оцінка (в англійських університетах)

5) муз. найвищий голос, найвища партія (в дуеті тощо)

6) pl товар першого сорту (найвищого ґатунку)

7) pl концентрат

8) місце в першому класі (транспорту)

2. adj

1) перший; ранній

2) основний

3) пробний

4) перший-ліпший; будь-який

5) попередній; підготовчий

6) видатний, найвизначніший, знаменитий

7) першорядний, найкращий

8) провідний

3. adv

1) спершу, спочатку

2) уперше

3) швидше; краще

4) першим, у першу чергу

4. num

перший

* * *

1) ( the first) перше ( число)

2) перший, перша людина ( яка що-небудь робить)

3) початок

4) який отримав першу премію, перший приз; який отримав вищу оцінку

5) ступінь бакалавра з відзнакою першого класу ( в університетах Великої Британії)

6) мyз. найвищий голос або найвища партія (у дуеті, тріо)

7) pl товар першого ґатунку, вищої якості

8) pl; гipн. краща грудкова руда; концентрат

9) місце в першому класі ( якого-небудь транспорту)

10) = first base

11) = first speed

1) перший ( числом)

2) перший за часом, найбільш ранній; перший (з тих, що йдуть один за одним), початковий; перший, пробний; перший, основний

3) перший стрічний: перший ліпший

4) перший, попередній

5) перший, передній ( про частину чого-небудь)

6) перший, видатний, найзнаменитіший; першосортний, найкращий; перший, ведучий

7) гpaм. перший

1) спершу, спочатку

2) уперше

3) скоріше, переважно

4) першим; у першу чергу

1) (група, клас, категорія) bracket, category, class, rank, rating; ( сорт) sort, kind, rate; ( ступінь кваліфікації) grade, class, rating

2) комп., мат. digit, bit

1) ( якість товару) quality, grade; ( різновид) kind, sort; ( марка) brand; ( клас) rate, class

2) с.-г. ( різновид рослин) variety

3) ( характер чого-небудь) kind, sort

1) над кем, над чем, где (управлять) - керувати ким, чим, правити ким, чим, де, порядкувати, правувати, старшинувати, урядувати, стояти над ким, над чим, де, орудувати чим, (не только верховодить) верховодити ким, чим и над ким, над чим, де, (командовать) командувати ким, чим, (предводительствовать) отаманувати над ким, (быть во главе) бути на чолі кого, чого, (властвовать) панувати над ким. [Нашою округою керував тоді Волинець (Брацл.). Озаріф, що старшинував над ними, зрікся свого ймення (Л. Укр.). Хто більше з нас їстиме, так той над нами буде старшинувать (Рудч.). Вони в класі старшинують і їм ніхто нічого, бо кожен боїться (Свидн.). Ватага ваша велика, а чи розумний хто стоїть над вами? (Звив;). Нема Січи, пропав і той, хто всім верховодив (Шевч.). Коли я змій, а ти прозмій, так ти над нами будеш верховодить (Рудч.). Отаманує наша панночка над дівчатами (Квітка)]. -вать над войском - командувати військом;

2) (быть начальником) начальникувати, головувати, старшинувати, урядувати, бути начальником, (за начальника) и т. п.; срв. Начальник. [Вже другий рік старшиною, а начальникувати не навчився (Грінч.)].

* * *

ВИВІДНЕ ЗНАННЯ - висновок, одержаний за певними правилами виведення з інших знань. В.з. може фігурувати у вигляді дедуктивного наслідку, індуктивного узагальнення або гіпотетичного висновку, отриманого шляхом "неповної дедукції". У першому випадку між вихідними засновками та одержуваним В.з. має місце відношення логічного слідування, коли підстави є достатніми для однозначного (а тому категоричного) висновку. У разі індуктивного узагальнення передбачається перехід від одиничного (або часткового) судження до загального. При цьому розрізняють повнота неповноіндуктивне узагальнення (залежно від того, чи охоплюють підстави весь клас досліджуваних явищ, чи лише його частину) (див. індукція, індуктивний метод, узагальнення). В науці індуктивні узагальнення експериментальної практики називають "емпіричними законами". Коли йдеться про перехід від загального знання до часткового, то даний перехід не завжди забезпечує дедукування категоричних наслідків. Гіпотетичний (ймовірнісний) характер В.з. при цьому може зумовлюватись невизначеною валентністю вихідних засновків (як це, скажімо, має місце в контексті застосування гіпотетико-дедуктивного методу) або їх неповнотою. В.з. може бути одержане як прямим, так і непрямим шляхом. Перший не передбачає введення припущень у побудову виводу, тоді як другий являє собою метод обґрунтування гіпотез шляхом зведення до абсурду (несумісних наслідків) припущень їх контрверсій. Якщо вихідні знання є несуперечними і достатніми для встановлення валентності гіпотези, то тільки одне з двох припущень - або ствердження, або заперечення гіпотези - приведе міркування до суперечності (при цьому істинним вважатиметься те припущення, котре забезпечує несуперечні наслідки). У разі несумісності вихідних даних з обох вищезгаданих полярних припущень буде одержано абсурдне твердження. Нарешті, за умови неповноти базових підстав для визначення істинності чи хибності гіпотези - ні припущення останньої, ні припущення її заперечення не дадуть взаємовиключних наслідків (див. також доведення, спростування).

1) пасажирський літак другого класу (зі здешевленим тарифом); туристичний авіалайнер

2) другий [здешевлений] клас